…на узбіччі недовіри тіні стомлених думок
манівцями в душі лізуть, смітять болем помилок…
за гріхи страждають люди, молять в Бога до нестями,
долі кращої на блюді… ігноруючи мовчання
йдуть напомацки до межі, кожен сам до світу краю
крізь тумани, течій неба, до не вгаданих фантазій
долітатиму щоразу Вільним птахом, словом Ліри!..
шлях Любові обираю, хто б стріляв, вже більш не вцілить…
хто б не цiлив...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116051000976
Свидетельство о публикации №116051000976
Рецензии