Пісня печалі
Прийди, навчи мене, де взяти сил.
Прийди, від сну страшного розбуди.
Бо я – як птах, який позбувся крил,
бо я – неначе риба без води.
Ще раз лукавим зором освіти,
зніми вагу нестерпну больову.
Потому сам я спопелю мости
і золоті кайдани розірву.
Мене ти лиш манула, як міраж,
а джерелом для іншого течеш.
Я безліч зніс гірких твоїх образ,
та ця ж – немов пожежа із пожеж.
Мене ти втішним словом не жалій.
Не другом, ні, мені потрібна ти…
Тебе програв, як полководець бій.
Але ж я так жадав перемогти.
Між свіжих пнів смутніє мій ковил.
А ген чужі щасливляться сади.
Прийди, навчи мене, де взяти сил.
Прийди, від сну страшного розбуди.
Песня печали
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051002156
Свидетельство о публикации №116051002156
Рецензии
