Невже…?
Невже я боюсь тих часів
Коли моя любов із самотністю
Стане на взаїм?
Зустрічати нові ідеї,
Що не для всіх,
Чекають на сміх
Біля порожніх вокзалів…
Це хоббі.
Це визначає звичка.
Невже?
Невже треба бути магістром
Аби знати гранітно,
Що зрада – табу, а довіра – тендітна?
І справа не в забобонах статевих
А в людяності,
У металевих обставин сукупності…
Це необхідність.
Це визначає випадок.
Невже?
Невже часу обмаль,
Коли його рівно стільки
Скільки потрібно, але не нам?
Не можна визначити хто є хлам,
А хто дратівливий геній.
Комусь мільйони фунтів,
А кому жалюгідне пенні?
Це справедливість.
Це визначає доля.
Невже?
Невже у тенетах мереж,
Де без меж по нулях ти візьмеш
Лише гроші, а інше покинеш?
І не в бою загинеш,
Як по рецептах історій…
Один мараторій – на посередковість.
Посередковим бути не можна.
Це принциповість.
Це визначаєш Ти.
Ти…та невже?
09.05.2016
Nevzhe
© Copyright: Сергей Лукашовъ, 2016
Свидетельство о публикации №116050909314
Свидетельство о публикации №116050909314
Рецензии