Пройшлася нині рідним містом...
Усе, як завше - тихо, чисто.
Каштани квітнуть та тюльпани,
І я бреду, ніким не звана.
Я тут не часто... Так, не часто.
Чуже - і рідне... Одночасно...
У день, призначений Всевишнім,
До друзів йду на кладовище...
Горбки... Гробки... Де-як зоветься.
Ніхто тут нині не сміється.
На прибраних могилках милих
Хрести сумні навік застигли...
Молитви батюшка читає...
Церковні в унісон співають...
І ми собі терзаєм душу -
Чи ТАК любили? Чи не дуже?
І каємось, що завинили...
І плачемо обіч могили...
Щоб тАк собі не дорікати,
ЖИВИХ потрібно ПОВАЖАТИ !
Алла Флікінштейн
ПрОводи...
© Copyright: Алла Фликинштейн, 2016
Свидетельство о публикации №116050907341
Свидетельство о публикации №116050907341
Рецензии