Гасне лінія овиду,
промінь тоне в ріці.
До осіннього холоду
йде туман по луці.
Вечоріє околиця
золотаво-руда,
швидко тінями повниться
присмеркова хода.
Де розмилися обриси,
ледь помітні тепер,
промальовану голосом,
я побачу тебе.
Спалахнувши стожарами,
западе тиха ніч,
і засвітиться чарами
глибина твоїх віч.
Як затягнена сажею,
хай трепета шумить
і ніщо не обтяжує,
ні за чим не болить.
Темнота по околиці,
скільки оком не шар,
де схилилась у мороці
над душею душа.
Бабине лiто
© Copyright: Маслов Владимир, 2016
Свидетельство о публикации №116050906145
Свидетельство о публикации №116050906145
Рецензии