Я чую, чую вибухи гармат.
Я бачу, як в останнє сонце тліє.
В руці стискаю я свій автомат,
Вже небо, наче кров'ю малювали, червоніє.
Я хочу закричати - та не можу.
Дивлюсь на друзів - ні, вже не живі.
Та хто накликав на них кару божу?
Як ж буде тяжко мамі, сину, удові...
Молюсь за вас я , любії, молюсь.
Й до серця фото у крові я пригортаю,
За тебе я , коханая, за тебе я боюсь.
бо я вже відчуваю - не вернусь, я знаю.
Та ти не плач, голубко, лиш живи.
Хай діти в мирі й злагоді зростають.
І тільки ж не забувайте, прошу, ви:
Я ще живий, коли про мене пам'ятають.
Я чую, чую вибухи гармат
© Copyright: Евгения Рута, 2016
Свидетельство о публикации №116050905720
Свидетельство о публикации №116050905720
Рецензии
