Кує зозуля нам літа
і років зовсім не жаліє.
Мов дим до неба відліта
життя моє й юнацькі мрії.
Співає жайвір угорі
і пісня та у небо в‘ється
У світанковій цій порі
вона то плаче, то сміється.
Іду я луками дитинства,
купаю ноги у росі.
Кипить в душі чарівне дійство…
Я знов один, не як усі.
09.05.2016
Подорож у часi
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116050905242
Свидетельство о публикации №116050905242
Рецензии