Моя довiра

Яка моя мала, Ісус, довіра,
Кульгаю в ній здається все життя.
У сумнівах давно втрачаю міру
І в кожнім кроці маю викриття.

Яка б гора не стала на дорозі
Дивлюся і вона мене страшить.
Ні перейти, ні обійти не в змозі,
І далі з нею неможливо жить.

Хоч допомога завжди Твоя вчасна,
Ти контролюєш кожен подих мій.
Я бачу це, Спасителю, прекрасно,
Але штовхає в спину вітер злий.

Панікувати, плакати, лякатись
Домислюючи те, чого нема.
І знову течії цій віддаватись
Поверх якої лиш густий туман.

Здається все так просто: довіряй!
І що тобі всілякі перешкоди?
А я все полишаю серця рай
Всьому даючи місце, що зашкодить.

В обставини Ти різні, Боже, ставиш,
Щоб вчилася Тобі я довіряти.
Ти очищаєш душу, її плавиш,
Щоб в вічності з Тобою прибувати.

І хоч іще багато не вдається,
Допоможи, Ісус, іти вперед.
З довірою і чаша легше п'ється,
Вся гіркота її неначе мед.