Магiя -Дощ-

Сиплеться мжичка. Пахтить весна листям і цвітом. Над світом густа намітка внизу сірих, вгорі лілових хмар. Співа соловейко, шпак і зозуль. У кожного своя партія і свій слухач. Гарують комахи, бактерії, кварки. Але хто їх там бачить?
Відпочивають люди.
Сьогодні - Субота.
Спить Бог, перевівши усе на автопілот.

Віконниці відкриваються в полудень. Затим вікна. Вільжисте повітря котиться по підлозі, витісняє важкий дух. Пора пити какао з медом, гарячий шоколад або просто еспрессо. Життя продовжується і це - найкраща з ранкових новин.

А дощ добовий: то посилюється, то спадає. Вдягаєш вовняний товстий светр. Запалюєш дубові дрова в каміні. Вмощуєшся в кріслі-качалці. Читаєш грубезний том "Історія Західної Цивілізації" без брому і валер'янки і відчуваєш бажання викурити цигарочку Марії Хуанівни, бо альбом з марками ще не прийшов.

Але вирішуєш, що краще послухати Брамса, почитати Лао-Цзи, Дхаммападу, за тим Басьо, повправлятися: в каліграфії, медитації, заснути.

Прокидаєшся за хвилин п'ятнадцять, ніби народився знову.
Припускаєш, що життя на Землі -- твоя найкраща з можливих пригод.


© Валентин Лученко, 2016