Лина Костенко. Мой первый стих написан был в окопе

Ирина Ершова 56
Перевод с украинского

Мой первый стих написан был в окопе,
на взрывом вдруг разрушенной стене,
когда теряло звёзды в гороскопе
загубленное детство на войне.

Плескалась вулканическая лава.
Дома горели.Ночь казалась днём.
Захлёбывалась наша переправа
там,через Днепр-водою и огнём.

Земля гудела.Мальчик плакал страшно.
Крестилась баба,и кончался хлеб.
Трясло окоп и было там опасно,
в нём две семьи хлебнули столько бед.

Тот жуткий страх недетских впечатлений,
Какой он оставляет в сердце след!
В стихах не передать тех ощущений,
душа запомнит их на много лет!

То не было ни зайчиком,ни волком-
кровавый мир,обуглена заря!-
а я писала чуть ли не осколком
большие буквы,как из букваря,-

стишок тот первый прислонился с краю,
чтоб подсветила в темноте война.
Каким он был,теперь уже не знаю.
Снаряд упал-осыпалась стена.

**********************************

Мій перший вірш написаний в окопі,      
на тій сипкій од вибухів стіні,               
коли згубило зорі в гороскопі               
моє дитинство, вбите на війні.               

Лилась пожежі вулканічна лава.             
Горіла хата. Ніч здавалась днем.             
І захлиналась наша переправа               
через Дніпро - водою і вогнем.               

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.               
Двигтів отой вузесенький окопчик,          
де дві сім'ї тулились кілька діб.               

О перший біль тих не дитячих вражень,   
який він слід на серці залиша!               
Як невимовне віршами не скажеш,            
чи не німою зробиться душа?!               

Це вже було ні зайчиком, ні вовком -         
кривавий світ, обвуглена зоря! -               
а я писала мало не осколком               
великі букви, щойно з букваря, -               

той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.               
Який він був, я вже не пам'ятаю.               
Снаряд упав - осипалась стіна.