переді мною твої очі,
я дивлюся у них щоночі.
в них все закидано травою,
блищить ранковою росою.
вони бентежать і чарують,
багато ніжності дарують.
Їх перед сном я уявляю,
без цього я не засинаю.
Ті очі хитрі наче лиси,
вони душі твоїй завіси.
але не треба їх зривати,
такі прозорі, не сховати...
того, за ними , що лежить
і що за ними так болить.
бо люди всі порівнюють не даром,
бездонні очі з океаном.
але те дно завжди існує,
в очах це те, що так сумує.
очи
© Copyright: Анна Борисова-Залитко, 2016
Свидетельство о публикации №116050600370
Свидетельство о публикации №116050600370
Рецензии