…вслухаєшся в забутий голос німоти
до власних ілюзій протягуєш руки,
зализуєш рани і безсонням кричиш
ідеш по нагаданій долі маршрутам,
бо Час не спиняється навіть побитий
за комір хапає, витягує душу…
цілитель Він твій, не просто любитель
повірити в себе самого змусить…
і ти перестанеш очима кліпати
терпляче дивитимешся у майбутнє,
бо в дійсності маєш у Долю повірити
щодня наступаючи на сірі будні
сховаєш спросоння сни в своїм серці
за сплачений борг учорашній змовчиш…
тікаєш від кого?.. ступаєш в безмежність…
і точно не знаєш: ідеш ти куди?..
куди?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116050601230
Свидетельство о публикации №116050601230
Рецензии