В. Севастянiвка
Бачу вдень, надвечір, уві сні.
Є на світі може, й кращі села,
Але що, ну що вони мені?..
Все- в душі: замріяні криниці,
І ставки, повнісінькі води,
І туман, що вкутав косовицю
Лагідною легкістю ходи.
Це як вранці. А у надвечір,я,
Як весела зіронька встає,
Десь в траві лежить лелече пір,я,
Свою ласку й ніжність віддає.
Сплять в пітьмі натруджені городи,
Добирають сили буряки,
І тихенько хлюпа біля броду
Вітром, наче тихий злет руки.
Падають вечірні студні роси
Так, що серце болісно щемить.
Осінь, осінь, тепла тиха осінь,
Запізнись на мить , хоча б на мить!
Дай скупати серце в позолоті,
Через край надихатись ріллі,
Дай відчути батьківську турботу,
Наче ми ще дітоньки малі.
30 09 2014
Свидетельство о публикации №116050403098
мной твои стихи. ДЯКУЮ!
Виктор Владимирович Гребенюков 10.08.2016 12:15 Заявить о нарушении
Виктор Владимирович Гребенюков 10.08.2016 12:31 Заявить о нарушении
Я хочу, чтобы Вы прочитали это моё стихотворение по ссылке, в котором обозначено моё видение поэзии в стихах. И я думаю, что в Ваших стихах это всё есть. И именно этим они мне и понравились. И ещё тем, что так поздно Вы их начали писать. Это вообще замечательно. Я начала писать стихи в 44 года, и сто раз бросала писать, потому что считала, что это полный бред - так поздно таким заниматься. А теперь я понимаю, что бредом было то, что я так думала.
Спасибо Вам за отзыв, пишите на все темы, постоянный читатель у Вас есть. Удачи Вам. Валя.
http://www.stihi.ru/2016/04/13/11091
Валентина Козаченко 10.08.2016 15:20 Заявить о нарушении