Смертний подих віддав би тобі, якби міг
Миті разом були, як пташиний політ
Ми до сонця торкались з вершин пірамід
Доглядав наші сни, білий маревний кіт.
В часі втрачений я, у болото забрід
Потопив в океані бездонному плід
Що був сплетений з люті, брехні і обід.
Ми в останньому танці зірвались з орбіт
Звір сховає в собі, плачі наших трембіт
Збереже цю іскру, що розтоплює лід
Цей вогонь почуття пронесе, крізь тисячі літ
Хранитель тепла - білий маревний Кіт
Він зіницями бачив порвані рани, смуток і сміх
Та тепер, лиш з-під снігу згасаючий слід
Не зцілити нікому, помираючий внутрішній світ
Не зашити діру, що крізь вени до серця зробила прохід
Не відчути вночі, темний зоряний схід.
Приречений крах віщувати, поблід
Хранитель тепла - білий маревний Кіт
Белый Кот
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2016
Свидетельство о публикации №116050307512
Свидетельство о публикации №116050307512
Рецензии