Для Тебе

"Не йди" казала ти мені,
Вважала що серце своє віддав назавжди.
Чи можу повірити знову тобі?
Чи може хай котиться все під оті три чорти!

Ламала ти серце у квітні мені,
Ламала ти душу в травні мені.
Знач третього разу я маю чекати,
Щоб сповнилась трійця проклятая?

Не можу тримати таке я в собі,
Бо деяка гордість є теж унутрі.
Терпець як не можу в насиллі,
Завидую рибі у вільній мутині.

Ти бажала мого визнання,
А знайшла усього лиш кохання -
Велике ж було сподівання,
Якщо лишила напризволяння.

Що я тобі зробив,
Нащо ти серце краяєш?
Чи я тобі зла поробив,
На шо ти мене сподіваєш?

Чекати я можу, та не зможу дуба я дати
Тій любові, всередині мене, для якої присвята.
І хай плаче ввесь світ що немає кохання.
Помре любов якось - n-го року, і-го марта...

Все марно, сам собі надумав
Твою прихільність і слова.
Все то забавки дівочі, в тебе є інший,
Якого ти хочеш.
А я спробую жити з нового листа,
Коли забуду... Якщо забуду... Так тяжко...


3.5.2016