Печаль, печаль...,
Хоч світ сміється,
Весна розкинула красу,
На радість Паска нам дається,
А я печаль в душі несу.
Чому? ...Бо важко споглядати,
Як старість батька відніма,
Не можу це не помічати,
І серце плаче крадькома.
Він ледь іде, уже безсилий,
Зігнувшисть низько до землі,
А був веселий і красивий,
А ми були такі малі...
Час пролетів, як кінь шалений,
І ось настала ця пора,
Важка для батька і для мене,
Життєва безутішна гра...
Печаль
© Copyright: Светлана Камышная, 2016
Свидетельство о публикации №116050310019
Свидетельство о публикации №116050310019
Рецензии