Мовчиш. Мовчиш...
Мовчиш. Мовчиш… Та, може, так і треба.
Лиш кам’яніє серце, не болить.
Десь на ріку в зневірі впало небо
Й мене крилом торкнулося на мить.
А мудрий травень сніжно-білим цвітом
Мені шепоче: «Кинь печалі, кинь…
Прийде вже скоро яснооке літо
Й тебе обгорне в неймовірну синь.»
І буде тепло, радісно, красиво…
Хай він мовчить – хіба ж то клином світ?!
Печалі кину й заживу щасливо,
Бо є ще сили на новий політ!
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116050207968
Свидетельство о публикации №116050207968
Рецензии
Дуже вдячна Вам за відгук, але не знаю, що робити раніше - зайти в гості на Вашу сторінку чи вибачитись за своє довге мовчання? Мабуть, все-таки вибачусь. Просто у мене не працював комп'ютер і я була відірвана від інтернету.
З повагою і теплом - Наталія
Наталья Бидненко 07.06.2016 19:50 Заявить о нарушении
З повагою і теплом - Наталія
Наталья Бидненко 07.06.2016 19:50 Заявить о нарушении