Леся Украинка Трагедия
Л. Старицкой-Черняховской
Ощутил средь боя рыцарь,
Что он ранен в грудь смертельно.
Стиснул панцирь со всей силой,
Чтобы кровь остановилась.
Увидала дама с башни,
Что её любимый ранен,
Что рукой он грудь сжимает,
И к нему слугу послала.
"Господин мой, дама просит
Вас покинуть поле боя,
Ну, хотя бы ненадолго,
Чтобы грудь перевязать вам.
И повязки есть, и мази,
Есть у нас бальзам целебный,
И постель белее снега
Уж давно для вас готова".
"Благодарность передай ты
Даме, что тебя прислала,
Но прийти уже не в силах
На её я приглашенье.
Если б я хоть на минуту
Скинул панцирь сей железный,
Кровь би ринулась потоком,
И моя бы жизнь прервалась.
В мире есть такие раны,
Для которых нет бальзама,
Не сыскать для них повязок,
Им поможет только панцирь".
"Господин мой! Слово ваше
Ранит сердце нежной дамы! ".
"Если есть у дамы панцирь,
Пусть его сожмёт сильнее".
Кимполунг, 6 июня 1901 г.
Перевод с украинского Семёна Вайнблата
Леся Українка
Трагедія
Посвята товаришці
Л. Старицькій-Черняхівській
Чує лицар серед бою,
що смертельна рана в грудях,
стиснув панцира міцніше,
аби кров затамувати.
Бачить з вежі гарна дама,
що поблід її коханий,
що рукою стиснув груди, –
посила до нього джуру.
– Пане лицарю, вас просять
залишити бій кривавий
хоч на ту малу часину,
поки рану перев’яжуть.
Є у нас м’які завої
і бальзам на рану гойний,
там на вежі біла постіль
вже давно для вас готова.
«Любий джуро! щира дяка
тій, що шле тебе до мене,
але я прийти не можу
на запросини лагідні.
Якби я хоч на хвилину
скинув сей залізний панцир,
кров би ринулась потоком
і життя моє порвала б.
Бо й такі бувають рани,
що нема на них бальзаму,
що нема на них завоїв,
окрім панцира твердого».
– Ох, мій пане, ся відповідь
зранить серце ніжній дамі! –
«Може, має дама панцир,
Хай його міцніше стисне».
Кімполунг, 6.06.1901
Свидетельство о публикации №116050200189