Леся Украинка Повсюду стоны, плач, рыданья...

Из сборника «На крыльях песен»


Повсюду стоны, плач,  рыданья,
Призывы  робки и слабы,
К  судьбе бесплодные взыванья,
Склоненные в печали лбы.

Над давним горем Украины
Печалимся мы каждый раз,
И с плачем ждем мы той годины,
Когда спадут оковы с нас.

Разбередят те  слезы  раны,
Зажить никак им   не дадут.
От слез ржаветь  оковы станут,
Но добровольно не спадут!

Зачем  напрасные заботы?
Ведь нам назад дороги нет!
Возьмёмся лучше за работу,
Чтоб новой жизни вспыхнул свет!

Перевод с украинского Семёна Вайнблата



Леся Українка

«Скрізь плач, і стогін, і ридання…»

Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
[1890]