Лицарi й дами

Друзі, знаєте, трішки дратує:
"Я не в тому живу столітті:
Нами золото зараз керує,
Вкрай зіпсовані й малолітні,

Честь і вірність нічого не значать.
От були часи дам й королів..."
Та хто схоче - зуміє побачить:
Золотих не буває часів.

Чи в усьому шляхетним був лицар
У "прекрасні" минулі віки?
"Друга вбив? Побудую дзвінницю
І відпустять мені всі гріхи.

Слуги, наймити - бидло, не люди,
Дама серця - дружина чужа. "
І були завжди підлі іуди:
Їхні клятви не варті й гроша.

В чомусь, звісно, легенди не брешуть:
В ті часи також Люди були.
Та і зараз є лицарі честі,
Варто скласти легенди й про них!

Чи від дами сучасниця гірша
Тільки тим, що не ходить в шовках?
А душа її може світліша -
Де ж поет, що звеличить в віршах?!

Чим грубезні томи ворошити
Й час шукати, що кращий за цей,
Певне, варто повчитись любити
У сучасників - справжніх людей.

У очах їх відбилося небо,
Вірність й честь непідвладні часам.
То яких ще вам лицарів треба?!
І яких ще вам треба дам?!