Разве ж это счастье...
чтобы не коснуться руки,
и чувства свои открытые
прятать в усталость строки?
По ночам мучиться бессонницей,
летать ангелом во снах -
и созерцать с подоконника,
как нежность греется в словах...
А луна снова светит ясно -
кровавый свет, будто во сне...
Почему же любовь твоя преждевременная
так сердце затронула мне?
Хiба ж то щастя...
Галина Ткачук
Хіба ж то щастя так любити,
щоб не торкнутися руки
і почуття свої відкриті
ховати в стомлені рядки?
Ночами мучитись безсонням,
літати янголом у снах -
і споглядати з підвіконня,
як ніжність гріється в словах…
А місяць знову світить ясно –
криваве світло ніби в сні…
Чому ж любов твоя невчасна
так серце дотикА мені?
Свидетельство о публикации №116050103609
Анатолий Харин 19.01.2017 23:31 Заявить о нарушении
Наталья Беляева Ерух 20.01.2017 05:42 Заявить о нарушении