Год счастье наворожит

Рік  щастя  й  радість  наворожить.

Листопадом   роздягнені  в  зневазі,
Зовсім  оголені  вітрами,
Стоять  тополі  у  шерензі,
Кружляє  листя  вихорами.

Сніжок  танцює  з  вітром  сальто,
Студень  чатує  за  порогом,
Укрилася  новим  асфальтом,
Через  моє  село  дорога.

Біжить  із  гір  ріка  студена,
І  за  селом  змією  в’ється,
На  кілометри  розтягнена,
Піском  з  камінням  вмивається.

Скоро  морозним  саркофагом,
Накриє  річку  у  долині,
І  стане  січень  оберегом,
Полям  і  долам  Буковини.

Земля  спочине , сил  набереться,
Розпушиться  уся  під  плугом,
Як  сонце  березнем  всміхнеться,
І  Прут  пробудиться  під  лугом.

Усі  дрібні  річки  й  струмочки,
Покотяться  разом  вже  сплавом,
Роздасть  весна  всі  даруночки,
Зеленим  вкриє  покривалом.

Мережним  плетивом  весняним,
Одягне  гори  і  долини,
Ароматом  й  кольором  багряним,
Будуть  всміхатися  жоржини.

Літо  теплом  усім  щоднини,
Здобутки  працею  примножить,
Мир  запанує  в  Україні,
Рік  щастя  й  радість  наворожить.

автор; Н.П.Рубан.