Ти відпустиш мене на волю, може – ввечері, може – вранці.
Парасольку даси на зливу, чи покличеш таксі на сніг...
...Ми насправді були щасливі. Ми насправді були "ко-хан-ці".
Ну, а той, хто не любить слово, той зустріти любов не зміг.
Ми любили і стан, і слово. Одне одного ми любили.
Ми зустрілися для кохання, прожили у коханні час.
Та зненацька у цій любові сили щастя нас залишили.
І сказати ніхто не здатний, чом любов розлюбила нас.
І кохання перетворилось на немудру сумну роботу.
Стали зимними подарунки ще учора гарячих снів.
...Дай таксі, клич на дощ парасольку – я подякую за турботу.
Та чому ж до неволі подібна воля бажана навесні?..
На волю
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116043001422
Свидетельство о публикации №116043001422
Рецензии
Гарнюсінько так! Елегантно. От би такі тексти та замість, наприклад, "вызови мне такси..."
М-Арфа 08.05.2016 01:00 • Заявить о нарушении
М-Арфа 08.05.2016 01:00 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
