Леонид Талалай. Рикошет

Они стреляли в олигарха,
и мне не жаль такого птаха,
а даже радость меня жжёт,
когда такого кто убьёт.

И я сказал бы: вот ответ -
есть правда и на этом свете,
когда б, когда б не рикошет -
и прямо в сердце друга Вити.

И что поделать? Пуля-дура,
к тому ж нежданно, как жена,
когда за чаркою вина
сидишь, расслабившись, у друга.

Похоронили почти рядом,
хоть и по разному обряду,
что всё равно теперь для праха,
но я для друга, для Витька,
принёс с могилы олигарха
цветов роскошных и венка.

Потом в отчаянном бессилье
аж до рассвета, до зари
лежал и плакал на могиле,
с сердечным другом говорил.

И слушал я, подбитый горем,
хотя и пьяный, но не в дым, - 
я слушал ангельские хоры
над олигархом и над ним.

Светло лилась прощенья туга -
такой не ведает земля.
То небо отпевало друга,
а рикошетом - и меня.

             Рикошет

Вони стріляли в олігарха.
Мені не жаль такого птаха,
мені аж радісно стає,
коли такого хтось уб"є.

І я сказав би: врешті- решт
є справедливість в цьому світі,
коли б, коли б не рикошет -
і прямо в серце друга Віті.

І що поробиш? Куля-дура,
та ще й невчасна, як жона,
коли за чаркою вина
сидиш, розслабившись, у друга.

Їх поховали майже рядом,
хоч і по різному обряду,
що все одно тепер для праху.
та я для друга, для Вітька,
приніс з могили олігарха
найкращі квіти і вінка.

А потім в розпачі й безсиллі
аж до ранкової пори
лежав і плакав на могилі,
з найкращим  другом говорив.

І слухав я, підбитий горем,
хоча і п"яний, та не в дим,
як ангели співали хором
над олігархом і над ним.

Лилася з неба світла туга
і всепрощення неземне,
коли відспівували друга.
а рикошетом і мене.