Відчуваю щокою твій подих /прозорий/,
Твої руки ніжні в моєму волоссі,
В думках буремних лиш ти - і зорі
Може я закохалась? Та ні, здалося.
Розкриваються ясно-зоряні крила
За моєю спиною - просто під одягом -
Коли тихо шепочеш, яка я мила...
/це як наркотик чи щось на кшталт допінгу/
Викрешуєш сміхом червоне полум'я,
вдихаєш дим, видихаєш пристрасть.
Ти наче сонце палке після полудня,
Ти мовби мрія, що вперше здійснилась.
Я шаленію від твоєї посмішки,
Вглядаюсь в очі й не дам собі ладу,
Там тільки вогонь - без омани й домішок
/гірка й пекуча як ковток шоколаду/
Куточками губ випадкові дотики
І теплі обійми трохи довше, ніж з іншими -
/це мій власний сорт твоєї еротики/
Ти стаєш для мене чимось значно більшим.
Ти зіркою в небі шовковому вишита,
Я наче в туман - у тебе вдивляюся
/розпускаєш у серці весняному вишні/
Тепер не здалося, я закохалася...
Без розмiру, але з присвятою
© Copyright: Странная Марина, 2016
Свидетельство о публикации №116042900487
Свидетельство о публикации №116042900487
Рецензии