Так, я та людина,
Яка від невизначеності плаче.
Не знали, так знайте єдине:
Посмішка не завжди радість значить.
Ви бачите просто людину.
А ви в душу їй подивіться!
Може ви побачите там дитину,
Яка не знає, куди діться.
Невизначеність дитину лякає:
Що було? Що буде?
Скажіть нарешті!Хто знає?
Де ходять добрі, справжні люди?
Куди подітись від цієї товпи,
Що на людей так схожа?
Ні злетіти, ні пройти...
Вливаюсь у натовп прохожих.
Куди подіти ці думки,
Що серце з середини крають?
Нехай вони будуть як пташки,
Що покружляв, у небеса злітають.
Коли ж я нарешті навчуся жити,
А не як зараз - існувати?
Дитино, що ж з тобою робити,
Коли таким як є світ не хочеш визнавати?
(07.02.2016 - 08.02.2016; 00:12)
Так, я та людина...
© Copyright: Анастасия Пономаренко, 2016
Свидетельство о публикации №116042910591
Свидетельство о публикации №116042910591
Рецензии