Чи все через тебе?

Новий день.
Пустий простір падає стрімко на голову,
Сідає тобі на шию.
Ти не можеш нормально дихати і хочеться утекти в пустелю
Де немає нікого і ніхто тебе не чекає,
Але ж наче і тут, у місті, таких немає.
Ти зсередини пил,
В тебе дірка поміж ребер,
Але хочеш казатися мужнім і до горла забитим емоціями.
Ти забув вже коли востаннє любив,
Ти згадати цього не схочеш, бо буде боляче.
Ти чекаєш коли вже наступить зима,
Щоб сидіти удома і нікуди не сунути носа.
Але сенсу з того все одно нема,
Ти каміння назавжди. незалежно від пори року.
Світ яскравий, у кожного свої погляди,
А твої вже давно розчинились із кавою у воді.
Всі амбіції вигоріли у полум'ї,
Хтось продовжує в нього кидати нові гілки.

Серце більше нічого не хоче,
Нікого не бачить.
Воно зараз більш схоже на підздутий м'ячик,
Але взяти нового повітря нема де
Й не треба.
А це все через тебе.
Це все через тебе самого.

21.04.2016
J.W.