І рани гоїлись на її тілі,
А пташка все кувала роки її життя.
І очі тії білі- білі, білі-білі.,
И сльози ті лились, неначе забуття.
Веснянки на її щоках горіли,
Волосся вилося, неначе та стріла.
Та очі її білі-білі,
Палали від кохання до нестям .
І сльози йшли червоні, наче кров.
Стріла впилася в її вії знов.
А потім у веснянки ті гаряч,
І зараз до очей її незрячих
Прийшли знов сльози радості, любов.
Ніч наступає. А на очі ті,
Лягають вії золоті.
І золота стріла між ними,
Як не крути, а їх, живими,
Я покохав тоді, давно.
Давно
© Copyright: Ульяна Цуканова, 2016
Свидетельство о публикации №116042706407
Свидетельство о публикации №116042706407
Рецензии