Серце лине...

«Моє серце лине туди де вечеря Господня була.
Де Ісус преломивши хліб дав братам із чаші вина.
Як я хочу стояти поруч і почути голос Твій…
Та за мить ти підеш на гору…хрест чекає Тебе, Боже мій.

І як хліб вже ламають тіло, Твоя кров тече як вино…
Руки й ноги гвіздками прибили і вінок вдягли на чоло…
Як ви можете, люди? Кого ви на хрест підняли?
Того, Хто вас безмежно любить, Хто прийшов у біді помогти?

Це ж ті руки які зціляли, які хліб голодним дали,
Які мертвих людей піднімали, з біснуватих кайдани зняли.
Це ж ті ноги, які носили вість про Батька велику любов,
Хіба ж це вони заслужили, щоб рікою текла свята кров?

Скам`янілі серця не чують, а та біль невимовно важка,
Вони й досі Його катують хоч не варті Його волоска…
Як на це все дивитись можна? Хай безбожні в вогні горять!
Та я чую: «Прости їх Батьку, бо не відають що творять…»

Ти пробач мені, Боже Великий, та чи можу я поруч стояти
І протягнуту Чашу з Хлібом з рук святих Твоїх гідно прийняти?
Та чи зможу образи простити і змовчать на болюче слово?
Та чи зможу як Ти любити, до життя не вертатись старого?

Тільки образ Твій світлий, Боже, завжди буде переді мною
І любов Твоя все переможе – я помру і воскресну з Тобою.
Дух Святий мені шлях покаже, я життя Богу віддаю…
На служіння для Царства помаже…Укріпи, Отче, віру мою…

 Моє серце лине туди де вечеря Господня була.
Де Ісус преломивши хліб дав братам із чаші вина …
Твою посмішку бачу щиру і без сумніву Чашу беру…
Ти наповнив мене своїм миром – за Тобою, мій Боже, іду…
Дай здійснити волю Твою…