Одного вечора на самоті
Почав писати він її листа.
Сподобалась колись вона йому -
Така красива і проста.
І починав про усмішку її,
Яка красива, впевнена її хода,
Як він услід їй дивиться завжди,
Така чарівна, гарна, молода...
У тім листі хотів він розповісти
Про те, які її прекрасні очі.
Про те, як він по ній сумує,
Про те, як згадує її щоночі...
Про те, що він уже давно
За нею тихо поглядає.
Про те, що в серці в нього є.
Про те, що він її кохає...
І розумів він все, і все такі писав...
І знову все дарма... і не упало небо...
Бо їй того всього в її житті
Давно уже було не треба...
Писав він довго, добирав слова,
У темряві він, майже аж до ранку.
І сонце починало сходить вже...
Порвав листа він на світанку.
Одного вечора
© Copyright: Михаил Данихленко, 2016
Свидетельство о публикации №116042705121
Свидетельство о публикации №116042705121
Рецензии