Iллюзiя смертi

Якщо вслід за сонцем ти підеш, зроби це так,
Як осінь: без марних надій /а вітри відтужать/.

(Олена Вишневська,  "Ця осінь в мені")


Рясні дощі обступають тісним півколом,
Все менше сонця, і довше полон ночей.
Так холодно, що, здається, і ти схолола,
І десь подівся вогник твоїх очей.

Вважаєш, що схибив я, і тепер ми квити?
Що трохи розлуки на користь піде мені?
Та час не завжди лікар - він може вбити,
Якщо знайде шпариночку у броні.

Іллюзія смерті: в холодне осіннє місто
Сезонно вповзають химери з важкого сну...

Коли листопад повідносить останнє листя,
Я також піду. З надією на весну.


Рецензии
I хто це менi писав, що з таким настроєм не можна йти в осінь? Виходить, що все залежить вiд обставин?
А вiрш дуже гарний! I дуже добре, коли розлучаються все-таки з надією на весну.

Голубева Нина   18.12.2021 23:30     Заявить о нарушении
Ох вже ці обставини: крутять намим, як циган сонцем, а от ми ними крутити не можемо. Але ми можемо змінювати своє відношення до них.

Счастье - не в одночасье
Синюю сцапать птичку.
Надо стремиться к счастью,
Просто иметь привычку.

Коротше, як говорив наш старий друг Даніель Ортега: "Nevseremos!"
(вибачте мій нікарагуанський)

Роман Шулевский   20.12.2021 17:00   Заявить о нарушении
Мабуть, так - треба змiнювати вiдношення до цих клятих обставин.

Голубева Нина   20.12.2021 23:21   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.