Мечты...

Михалыч Философ
Прийшло воно... А, може, тільки промайнуло...
Здається - серце, відчуваючи, збагнуло,
Що повертається в далеку ту "Веснянку"...
Яку, колись, співало з ранку і до ранку...

Але, можливо, вже не згадує... Лиш мріє,
Що прийде та, яка своїм теплом зігріє,
І не помітить сивини мого волосся...
Не скаже, згодом: Вибачай... Мені здалося...

Я б кожен ранок дарував їй безліч квітів...
ПестУє їх той садівник - найкращий в світі -
Якраз для Неї... Однієї... На прохання...
Ім;я того садівника - Любов... Кохання...

Ой мрії, мрії - журавлі мої, лелеки...
Нащо відносите мене в той край далекий,
Де, юнаком, я цілував дівочі руки...
Ростуть там жовті квіти - вірний знак розлуки...


© Copyright: Михалыч Философ, 2016
Свидетельство о публикации №116042702656
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Михалыч Философ
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Михалыч Философ