Квiтучi бузки

Бузок цвіте біля могили,
В якій матуся спочива.
Її давно похоронили,
А рана ще не зажива.

Багато літ уже минуло,
Немає й брата вже давно.
Стою в журбі біля могили,
Як приїжджаю у село.

Вже багатьох людей немає,
Роки тут жевріє життя.
Село повільно вимирає,
А разом з ним і майбуття.

Колись жило на повні груди,
Влітку працювали до зорі.
Бувала радість і пересуди,
Прийшло на згадку це мені.

Думки на цьому загострились,
Так стало гірко на душі.
На бузку квітки розкрились,
Духмяно пахнуть по весні.

Згадав, як пахнуть матіоли,
Ти їх садила у садку,
Тепер цвітуть лиш біля школи,
Дарують дітям пахощі, красу.

Голова покрита сивиною,
Вже дорослі і мої сини.
Наповняються очі сльозою,
Як дивлюсь на квітучі бузки.

Онуки вже повиростали,
У них тепер своя сім’я.
Правнучок за тебе обіймаю,
І радію за них без кінця.

Давно не був я біля хати,
Приїжджаю рідко у село.
Вже ніколи не зустріне  мати,
І не буде того, що було!