Павел Вольвач. В предместье по буграм...

                ***
В предместье по буграм нежнейший вечер гаснет,
И вязнут в темноту хоругви тополей.
На кухне радио про дождь короткочасный.
Цигарку докурил, чай стынет на столе.

20-го, в четверг, дожди по Украине,
Вот где-то там  - гроза, отчаяние - здесь...
А в общем-то - ничё, растут жита и свиньи,
И хилые стихи занудных поэтесс.

И ты себе растёшь. И вечность дарит лепту.
Опоры ищешь сам в воронках немоты.
И был он, этот миг, и сам ты был зачем-то.
Короткочасный дождь. И радость. Жизнь. И ты.

                ***
По зморшках передмість тендітний вечір гасне,
Вгрузає у пітьму тополі корогва.
Щось жебонить приймач про дощ короткочасний,
І вистигає чай, цигарка дотліва.

20-го, в четвер, дощі по Україні,
Місцями - десь гроза, місцями - розпач десь,
А взагалі - нічо, ростуть жита і свині,
І немічні вірші занудних поетес.

І ти собі ростеш. Дзвенить отерпла вічність.
По вирвах безгомінь шукаєш опертя.
Була тобі ця мить, і сам ти був навіщось.
Короткочасний дощ. І радість. І життя.