Стоїть застивша кава...
Чи то швидко час так плине...
І де та ділась посмішка цікава
На обличчі маленької дитини?
Де поділась ніжна наша щирість,
Що по світу з нею ми бродили?
І та невинна, чиста милість...
Невже в дитинстві залишили?
Життя здавалося простіше
І люди щирі та прості.
І жити, здавалося, веселіше.
Та наступають дорослі дні...
Застивша кава...
© Copyright: Анастасия Пономаренко, 2016
Свидетельство о публикации №116042711351
Свидетельство о публикации №116042711351
Рецензии