Як і нині, тоді наші вишні цвіли –
Ніжно-ніжно… пронизливо-біло,
Це вони на прощання, мамусю, тобі
Посміхнутись любов"ю хотіли…
Мовчазна їх печаль пелюстками до ніг…
В день, що сонцем весняним сміявся,
З небом синьо-високим – салютом, як міг,
Білий світ із тобою прощався…
Ти ж прощала всіх нас на порозі своїм
За приїзди нечасті до мами,
За німий у чеканні тужливому дім,
За скупі на слова телеграми.
Як і нині, тоді наші вишні цвіли…
Весняний спомин
© Copyright: Тонина Аг, 2016
Свидетельство о публикации №116042710323
Свидетельство о публикации №116042710323
Рецензии