Ностальгiя
бо в серці спокою і крапельки не маю.
А в голові киплять, мов у ківші,
парують, булькають і піняться віші.
В думках милуюся красотою свого краю
і птахом лину аж до небокраю.
Так тягне розлягтись на спориші
і зорі рахувати від душі.
А потім бігти берегом крутим
туди, де вгору струмениться дим.
Де вариться у горщику куліш,
додому, у дитинство босоніж.
Де мама Люба, ніжна й молода,
мене з корівкою із паші вигляда.
Де батько, ніби місяць-молодик.
У спомин, як в душі останній крик…
26.04.2016
Свидетельство о публикации №116042609605