Поклич

Життя  надломило
Міцні  мої  крила,
Та  й  сива  давно  голова,
А  ти – все  такая:
Твій  погляд  ласкавий,
Й  чаклунське  джерельце  в  словах.

Коли  твоя  ласка,
Поклич  мене  в  казку,
Поклич  мене  в  юні  літа.
Хоча  б  на  хвилину
У  них  я  полину,
Мов  пташка  в  родючи  жита.

В  тій  казці  воскреснуть
Квітучиї  весни,
Коли  ми  були  молоді…
Й  доріг  своїх  втому
Ми  змиєм,  відомо,
В  кохання  священній  воді.

---


Рецензии
То ти-Фiлософ,то ти-лiрик,за тобою не встигнеш стежити.А вірші дійсно красиві,дякую.

Николай Исаев 3   06.05.2016 22:17     Заявить о нарушении
Й не треба за мною стежити -
Це в творчисті може обмежити.

З дужньою посмішкою -

Анатолий Павленко   09.05.2016 20:48   Заявить о нарушении
пробач, - "... в творчОсті..."

Анатолий Павленко   09.05.2016 20:49   Заявить о нарушении