Я не відчую Батьківщину…
Її нема. Уже нема…
Тече, не знає час зупину-
З"їда глибокая зима.
Вона харчується роками,
Що плинуть поміж берегів,
Що розляглися рукавами
Серед розкиданих снігів.
Я не побачу Батьківщину-
Два рази в ріку не ввійти,
Яка тече, не зна зупину,
В якісь покинуті світи.
Все було просто так і ясно,
Що було там робить біді?!
Здавалось все таким прекрасним,
А може, тим, що молоді…
…Я не засну на Батьківщині-
Я, знехотя, космополіт.
Спливає час, не зна зупину,
Шматками літ, шматками літ…
Я не вiдчую Батькiвщину...
© Copyright: Валентина Козаченко, 2016
Свидетельство о публикации №116042600295
Свидетельство о публикации №116042600295
Рецензии