Поміж нами не було кохання,
То вживалися дві самоти.
Я залишу тебе ранком раннім
І піду у далекі світи.
Я вживатися більше не хочу,
В безнадії - чекання сумне.
В безнадії - заплакані очі,
Не шукай, ти не втратив мене.
Не втрачається те, що не маєш,
І ніколи не втратиш своє.
Адже знаю - мене не кохаєш,
Лиш обманюєш серце моє.
Навіть віри нема в безнадії,
Вона - разом з любов'ю завжди.
В безнадії нема навіть мрії -
В ній одні лиш терпіння сліди.
Ті терпіння - довічная мука,
До якої людина звика.
Грішну душу зціляє розлука,
Яка була б вона нелегка.
Та терпіти я більше не хочу,
Я придумаю мрію нову.
І в безсонні тривожної ночі
Я до себе її позову.
Помiж нами не було кохання
© Copyright: Валентина Козаченко, 2016
Свидетельство о публикации №116042600172
Свидетельство о публикации №116042600172
Рецензии