З гілля яблуневого
капав дощ сьозами.
Та заплакані пелюстки цвіту посміхалися.
***
Коли душа розбивається
на безліч гострих осколків -
Позбирай їх і створи мозаїку.
***
Бо любити не кожен може
в цьому вже безнадійному світі.
І біля кого душу відігріти?
***
Вона як зернятко,
з якого проростає
життя яскраве і щедре.
***
І за кожну мить любові
подякуй.
Бо усе мине, а вона дасть продовження
Думки
© Copyright: Людмила Лутицкая, 2016
Свидетельство о публикации №116042611603
Свидетельство о публикации №116042611603
Рецензии