Лише...
Коли торкались хвилі наших ніг...
Коли дивилась в твої рідні очі...
Коли весь світ ти прихилити міг...
Серця, що сяяли опівночі... і... море...
І квіти, що зривав мені щодня...
Ти небо дарував мені і зорі...
Тебе любила вся моя рідня.
Троянди, що цвіли так довго,
даровані в зимові вечори...
Був лише ти - нікого більш... нікого...
Хто ж знав тоді, що ватра догорить...
Лиш кілька слів... Лише один проступок...
Розбили вдрузки наші почуття...
На кілька зболених маленьких купок...
Я позмітала щастя... як сміття...
Свидетельство о публикации №116042505811