Спок й
Мов той струмок з усіх доріг
Збігається в єдиний простір
Там я , в потоку тому, дививсь на все
Розчинюючись в серці.
Суєтна картина ,але тихо у душі
Іноді здається що ти стіна
Підпираєш стелю, небо
Хтось приходе до Бога
А хтось стоїть за свічками
Відкуповуючись за свої помилки
Але все йде далі.
Тихо, хоча гомін як у мурашнику
Присутність Духу не помічають.
Радість. Але не видно іншим .
Без слів ,в мовчанні. Зустрічаєш спокій.
Свидетельство о публикации №116042408486