в решті решт все завершується,чуєш
але дякують тільки смертельно хворі
я почав забувати - як - ти цілуєш
в тому є серед всіх найболюче горе
час минає повільно, з тортурами
кожну ніч я мов бачу твоє лице
а світанок шепоче: - ген,друже,ти
знову змішуєш поспіхом те міцне?
як позбутися повністю цих картин
що намистом із галерей думок
душу травлять мою, бо ти
буря марних надій, океан помилок
б'є у скронях ім'я, лад порушує
серце полум'ям огортається
і тебе відпустити змушує
й на шматки перед тим розбивається
якщо хочеш, уламок візьми собі
хай минуле вартує - дозволь хоч се
я смертельно хворію останні дні
бо завершилось в решт кохання моє
veni vidi amavi
© Copyright: Алёна Бабий, 2016
Свидетельство о публикации №116042406312
Свидетельство о публикации №116042406312
Рецензии