Свято вірили: годі конати!
Уперед йшли з болота й пітьми,
Не слова убивали – гармати
Ми себе почували людьми.
Багатіїв навіки прогнали,
Кожен вірив в майбутнє ясне:
Коли, щоб там собі забажали,
Буде все: і пісне, і м`ясне.
Та хіба збагатіє голота -
Хоч ідеї у неї нові -
Та з болота і буде… болото,
Коли тями нема в голові.
Браття, ми ж не хотіли конати,
«Стати трупом гнилим живучи».
Де ж слова, що гримять, як гармати?
Де ж поділися вчинки-мечі?
Звернення. На Франка
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2016
Свидетельство о публикации №116042403592
Свидетельство о публикации №116042403592
Рецензии
