Про любовь и прочерки- из Миклоша Форма

      Перевод с украинского
    http://www.stihi.ru/2016/04/19/1047


Про любов та рисочки

Миклош Форма

Все вчать та вчать, щоб Бога не чіпав,
а, як згадав, то – з рисочкою в слові.
То чом лиш Бога? Рисочку в «л-бові»
пишіть собі. А я б – не написав.

Хронічно не спроможні полюбить
ні Бога, ні людей, ані коханих,
вони і Богу роз'ятрили б рани,
порадники, що не навчились жить...

А Бог боявся букви говорить?
Він всім казав, що думав, просто в вічі.
Найлегше Богу в церкві ставить свічі.
А Бог – у тих, в кого душа горить...

А ви іще сходіть до Кобзаря,
«Кобзар» відкрийте, було би корисно.
Та дехто й Біблію не відкриває, звісно,
бо де ж їм взять сміливість бунтаря.

Я слово «Бог» пишу, як звик писати:
у слові «Бог» є «о»,  що їм страшне.
Ті «вчителі» даремно вчать мене –
йде Бог у віршах до моєї хати...


*********************************


    Перевод Инны Гавриловой.

Всё учат, учат: Бога не тревожь,
а, если вспомнил,с прочерком  лишь в слове.
Да, только ль Бога?!  прочерк и в "Л-бови"
пиши себе...Мне ж так писать- как нож!

С рожденья не способны полюбить
ни Бога, ни людей  и ни любимых,
они и Богу раны растравили б,
советники, что не умеют жить.

А Бог боялся буквы говорить?
Его слова,как на духу, и вечны.
Им легче  Богу в церкви ставить свечи.
А Бог лишь в тех, в ком свет души горит.

Достали б вы ещё и Кобзаря.
"Кобзарь" открыть бы вам не помешало.
Кто не познал библейские начала,
откуда взять им смелость бунтаря .

Я слово "Бог" пишу так, как привык,
и букву"О" в нём вывожу как символ,
как шар земной, в котором божья сила,
и Бог всегда моих стихов родник.

   23.04.2016г.