На цьому все, я в зоні ризику,
поїхав не сказавши, хочеш забути.
Тебе немає, а час летить на годиннику,
я в зоні ризику,-
як тепер бути?
Невже все забути?
Кохала до без тями,
вірила, жила, переживала.
Мене затянуло до чорної ями,-
а я все чекала,
за ним сумувала.
Ти знаєш, ти чуєш, як то болить,
неминуче, нестерпно кричить.
Вибач, я сліз не стримаю,
і тебе я не зможу втримати.
Моє серце, його немає,
віддай прошу, тільки не знущайся.
Моя любов поволі відмирає,
я житиму, не переймайся.
А ця сльоза остання, на моїх устах,
стане шрамом на моєму серці.
Ти тільки лихом не поминай,
і бережи мене у серці.
Ти чуєш любий, прощавай,
бо ти пішов, мене немає.
Як я кохала тільки знай,
а як мені було, то тільки Бог це знає.
Я в зонi ризику
© Copyright: Юля Дереко, 2016
Свидетельство о публикации №116042311036
Свидетельство о публикации №116042311036
Рецензии