Годовані легендами бомжі
Давно і невиправно подуріли.
Мостять сідниці на хиткий причілок,
Тай дивляться, куди вода біжить,
Щоб вчасно влучну пісню заспівати
Й отримати своїх млинців з лопат,
Щоб щось бодай принести і до хати.
Хіба не дура та бліда губа?
В одвічних руслах нової води
Завжди знайдуться урвища відстою.
Йди хоч по воду, хоч і за водою,
Та хоч кудись іди вже. Не сиди.
Тоді твій шлях і сам тебе знайде,
Якщо тобі його знайти несила.
Сидить на причілку душа похила.
І бомж живе. Та не живе ніде.
ЛДНР
© Copyright: Канан, 2016
Свидетельство о публикации №116042208165
Свидетельство о публикации №116042208165
Рецензии