Соф я

Як я милу свою без вагань загубила
Через деякий час зрозумілось мені.
Я на очі твої не дивилась,
І не мріяла бачить у сні.

Та коли я у смуті дурію,
Коли голос твій добрий всплива в голові,
Я на декілька тисяч зірок розкриваюсь,
Що сягають небес у пітьмі.

Я не знаю як тебе повернути,
Як помислити ,що могло з нами статися .
Тільки мрія несеться в потімки
Тільки серце не спішить забуватися.


Рецензии