Аеропорт. Донецьк. Розбиті стіни,
хребет руїн; та вирви, та ями
на тілі «злітних». Тлін, шмаття, руїни…
Та що це, Боже?.. квіти, наче сни
про мирний час, крізь попіл проростають
червоні, як пролита кров. Дивись,
на кістяках армованих звивають
гніздо птахи, як в мирний час колись.
На цій землі, що помира від болю
не сотні раз, а може тисячі
трава зроста, шукає сонця й волю,
і жайвір лине в синю височінь.
Аеропорт. Донецьк. Страшна картина,
Далі' гротескні сцени та бліді
проти цієї… Та життя невпинна,
зростає квітка на жахливім тлі.
Аеропорт. Донецьк...
© Copyright: Леонид Валериевич Жмурко, 2016
Свидетельство о публикации №116042200183
Свидетельство о публикации №116042200183
Рецензии
Жаль, не знаю украинский. Но почувствовала войну, вашу боль. Т.
Татьяна Овчинникова Невьянск 03.11.2017 20:57 • Заявить о нарушении
Татьяна Овчинникова Невьянск 03.11.2017 20:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.